Лаодіка VI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Лаодіка.
Лаодіка VI
дав.-гр. Λαοδίκη ΣΤ΄
Народилася2 століття до н. е.
Померлане пізніше 113 до н. е.
КраїнаДержава Селевкідів
Понтійське царство
Діяльністьполітична діячка
Титулкоролева[d]
РідСелевкіди
БатькоАнтіох IV
МатиЛаодіка IV
Брати, сестриАнтіох V Евпатор, Ніса і Александр I Балас
У шлюбі зМітридат V Евергет
Діти (7)Мітрідат VI Евпатор, Лаодіка Каппадокійська, Мітрідат Хрест, Лаодіка і Nysa[d]

Лаодіка VI (дав.-гр. Λαοδίκη / Laodíkē; друга половина II до н. е., Померла в 115 — 113 році до н. е.) — Селевкідська принцеса і правителька Понтійського царства.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Лаодіка народилася в шлюбі між найближчими родичами: братом і сестрою. Її батьком був правитель селевкідської держави Антіох IV Епіфан, а матір'ю — Лаодіка IV. Так як цей шлюб був не першим для її матері, то Лаодіка мала численну рідню, і в майбутньому двоє її родичів побували на престолі Епіфана — її рідний брат Антіох V Евпатор і кузен Деметрій I Сотер, який став царем після вбивства Антіоха V. Коли в 152 році до н. е. в царстві з'явився самозванець з міста Кізік Александр Балас, котрий розмовляв про те, що його батьком був Антіох IV, то Лаодіка VI підтримала його в боротьбі з братовбивцею. Гераклід, брат Тімарха колишній скарбник Антіоха IV Епіфана, вигнаний з Сирії Деметрієм I Сотером [1], в 153 р. до н. е. е. привів Александра Баласа разом з Лаодікой VI в Рим, щоб забезпечити їм в сенаті підтримку для претензії на трон проти Деметрія I Сотера [2]. Поїздка виявилася вдалою для Александра Баласа і Лаодіки VI. Претензії на престол були визнані Римським Сенатом [3], Птолемеєм VI Філометором та ін. Їм було дозволено, як дітям союзника римлян за рішенням Сенату повернутися додому з військовою підтримкою. [4]

Шлюб

[ред. | ред. код]

Після своєї перемоги Александр видав Лаодіку за понтійського царя Мітрідата V Евергета, який правив в 150 — 120 роках до н. е. За час шлюбу вона народила сімох дітей: Лаодіку Каппадокійську, Мітрідата VI Евпатора, Мітрідата Хреста, Лаодіку, Нісу, Роксану і Статіру. Три вищезгаданих сестри загинули після захоплення Понту Гнеєм Помпеєм в 63 році до н. е.

Правління

[ред. | ред. код]

Мітрідат V Евергет був убитий (отруєний) в 120 році до н. е. на бенкеті у власній столиці — місті Сінопа [5]. У своєму заповіті він вказав на своїх двох синів як майбутніх царів Понта. Але так як вони були неповнолітніми, Лаодіка управляла країною як регент у період з 120 по 113 рік до н. е.[6]

Її фаворитом був молодший син Мітрідат Хрест. Побоюючись за своє життя, Мітрідат Евпатор втік в Малу Вірменію, чий правитель Антипатр прийняв його під своє заступництво і в підсумку заповів власні володіння. За цей час його мати стала вірним союзником Римської республіки, і віддала їм Велику Фригію.

Між 116 — 113 роками до н. е. Мітрідат Евпатор повернувся в Понт, і проголосив себе царем. Він залишив в живих свою матір і брата. Лаодіка VI загинула у в'язниці насильницькою смертю [7] [8], або була отруєна [9] [10], або померла в в'язниці від природних причин. Хрест в 113 році до н. е. був убитий за участь в змові проти нового державця. Після їх загибелі Мітрідат VI Евпатор влаштував для них царські похорони [11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Аппиан та +1994, Римська історія, XI, 45 і 47.
  2. ↑ Полібій, 1995, Загальна історія, XXXIII, 15, 1; 18, 6 і 9.
  3. ↑ Полібій, 1995, Загальна історія, XXXIII, 18, 12.
  4. ↑ Полібій, 1995, Загальна історія, XXXIII, 18, 13-15.
  5. ↑ Mayor, 2009, Poi. Kng. .
  6. ↑ Mayor, 2009, p. 69
  7. ↑ Мемнон, 1951, с. 289-316, О Гераклее, XV, XXX, 2.
  8. ↑ Др. цив. Греція та 1 997, Мемнон, Про Гераклее, XV, 30, 2.
  9. ↑ Саллюстий, 1950, II, 75.
  10. ↑ Др. цив. Рим, 1997, Саллюстій, II, 75.
  11. ↑ Mayor, 2009, с. 100.

Література

[ред. | ред. код]
  • Аппіан Александрійський. Книга XI. Сирійські справи // [1] / Аппиан. — СПб. : Алетейя, 1994. — 780, [2] с. — («Антична бібліотека». Антична історія) Архівовано з джерела 23 квітня 2019
  • Стародавні цивілізації. Греція. Еллінізм. Причорномор'я: Избр. ст. з журн. "Укр. Древ. Історії" / Рос. акад. наук, Птд-ня історії, Ін-т загальним. історії, Центр порівняє. вивчення древ. цивілізацій; Упоряд. А. І. Павловська та ін.; Библиогр .: с. 1060—1064. — М., 1997. — 1070 с. — ISBN 5862182500, (В пер.).
  • Стародавні цивілізації. Древ. Рим: Избр. ст. з журн. "Укр. Древ. Історії" / Рос. акад. наук, Птд-ня історії, Ін-т загальним. історії, Центр порівняє. вивчення древ. цивілізацій; Упоряд. А. І. Павловська та ін.; Библиогр .: с. 756—760. — М., 1997. — 766, [1] с. — ISBN 5862183132, (В пер.).
  • Мемнон. О Гераклее. Переклад і коментарі В. П. Дзагурова // Вісник древньої історії : журнал. — М., 1951. — № 1. — ISSN 0321-0391. Архівовано з джерела 17 квітня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  • Полібій. Загальна історія: в 40 кн. (д.-гр.) (рос.) = ΠΟΛΥΒΥΟΥ ΙΣΤΟΡΙΩΝ ΤΑ ΣΩΖΟΜΕΝΑ / Полібій; пров. з грец. Ф. Г. Міщенко. — СПб., +1995. — 381, [1] с. — (Історична бібліотека) — ISBN 5020283215.
  • Саллюстий. A = 1326352792 # 75 Архівована копія // Вісник древньої історії : журнал. — М. : Наука, 1950. — № 1. — ISSN 0321-0391. Архівовано з джерела 2 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  • Mayor, Adrienne. The Poison King: the life and legend of Mithradates, Rome's deadliest enemy (англ.). — Princeton, New Jersey, US : Princeton University Press, 2009. — xxii, 448 p. — ISBN 0691126836, OCLC 633029324.
  • Stähelin, Felix. Laodike [II 11] // Der neue Pauly: Enzyklopädie der Antike (нім.) / hrsg. von Hubert Cancik und Helmuth Schneider. — Darmstadt : Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2015. — ISBN 978-3-534-26764-4, OCLC 934449521.
  • Walbank, F. W., ed.; et al. The Cambridge ancient history: The Hellenistic world / Ed. F. W. Walbank, A. E. Astin et al. — 2nd ed. — Cambridge, UK : Cambridge University Press, 1984. — 655 p. — ISBN 052123445X, OCLC 860419577.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лаодіка_VI&oldid=43396633